«Спасибі вам, що ми війни не знали…»
22 червня активісти
селища, яких очолювала соціальний педагог тер центру Г.В.Лифар, відвідали на
дому ветеранів війни Ю.Д.Корчевного, М.П.Меюс, В.В.Тригуба з Решетилівки.
Галина Василівна та депутат районної ради С.О.Колінченко звернулися до
фронтовиків зі словами вдячності за мужність та відданість батьківщині, вручили
квіти, пам’ятні сувеніри. Учасники ансамблю ветеранів «Журавка», який діє при
тер центрі, подарували на прохання ветеранів пісні фронтових років.
Марію Петрівну
Мес війна застала на другому курсі медучилища. Будучи на фронті
військовослужбовцем медичної служби. Вона на своїх плечах, не шкодуючи сил,
виносила з-під обстрілів поранених, надавала їм медичну допомогу. Була
нагороджена двома орденами, численними медалями, а за бездоганну службу і
відвагу їй присвоїли звання майора медслужби. З 3-ім Білоруським фронтом жінка
зустріла перемогу у Кенігсбергу, а за кілька днів опинилась вже у пеклі
Японської війни. До її завершення працювала у шпиталі старшою медсестрою. «Не
просто бути лікарем, не просто душу ранену зцілити і віру втрачену в життя
комусь вернути», - розмірковує про працю
військових медиків Марія Петрівна. Колишня медсестра-фронтовичка ледь
стримувала сльози, слухаючи улюблену пісню «Люди в білих халатах». Нині з
жінкою проживають, дбайливо доглядають її дочка Валентина із зятем.
Василь Васильович
Тригуб пройшов війну рядовим, сержантом. Брав участь у звільненні Брянської,
Орловської областей, Смоленська. На фронті отримав три поранення. Нині проживає
сам, маючи слабке здоров’я. Зате йому властивий великий життєвий оптимізм. Не
обділяти увагою 90-річного дідуся
намагаються його рідні: діти, п’ятеро онуків, правнуки.
Зовсім немічний,
але мужній і, як і колись, добрий душею 88-річний Юхим Дмитрович Корчемний. У
17 літ він потрапив до Німеччини острайбайтером. Коли радянська армія визволила
його табір, одразу вступив до її лав. Службу ніс до останніх днів війни, дійшов
до Берліна, а перед тим воював у Польщі, Чехословаччині. Нині про старенького батька турбується донька
Валентина.
Гості почули з
уст фронтовиків чимало приємних слів за проявлену увагу, за те, що не
відчувають себе забутими.
| 
