Вічна пам'ять про голодний 1933 рік

   Напередодні Дня пам’яті жертв Голодоморів та політичних репресій на Україні відбувся тематичний захід для пенсіонерів, відвідувачів відділення денного перебування Решетилівського районного територіального центру соціального обслуговування.

   Присутні ,які зібралися у кабінеті української мови та літератури Решетилівської гімназії ім. І.Л. Олійника, уважно та зацікавлено прослухали інформаційне повідомлення про Голодомори на Україні в 1932-1933 роках, у 1946-1947 рр. Його підготувала Кошова В.М., учитель історії. Вона також представила комп’ютерну презентацію про чорні сторінки історії на тему «Голодний рік, мов чорна птиця, над краєм зморений літав». Присутні на зустрічі дізналися про три Голодомори в Україні у 20 ст. і про причини найстрашнішого голоду 33 року, який визнали Геноцидом українського народу. Валентина Миколаївна розповіла про пошукову роботу учителів та учнів, запис спогадів очевидців голоду на Решетилівщині. Слайди презентації повідали про страшні картини життя села того періоду, про людські жертви голодної смерті (10-12 млн. українців). Хвилиною мовчання пом’янули всіх, хто помер в Україні у 20ст. від голоду.

   Присутні плакали, коли демонструвалися кадри-спогади живих очевидців голоду з різних регіонів нашої країни. Ветерани побачили також на екрані пам’ятники жертвам Голодоморів: курган Скорботи на Зажур-горі біля Лубен і пам’ятні знаки у Решетилівці та багатьох селах Решетилівського району.

   Страшними картинами про лихо 1946-1947 років поділилася ветеран педагогічної праці Козлова К.І. Її сім’ю, як і інші у той час, за словами людей, врятувала корова Чайка, яку берегли, мов зіницю ока. Спогади своєї бабусі про Голодомор у Кобеляцькому районі повідала Чуприна Л.А., заступник директора гімназії. Хвилюванням були сповнені слова Борисової Т.І., Хроменкова А.І., Тімофєєвої К.К. про чорні сторінки історії нашої держави. Біленька Л.Г., соціальний працівник відділення денного перебування терцентру, зачитала рядки віршів «Остання хлібина», «Ти кажеш, не було Голодомору?» українських поетів Д. Білоуса, Б. Олександріва про роки, коли навіть «зозулі німіли з горя», а «пухлі і померлі були повсюди на шляхах».

   Усі пенсіонери, присутні на заході у гімназії, були єдині в одному: пам'ять про Голодомор повинна бути вічною і хай Господь заступить надалі нас і нашу державу від голоду, від кривавих і лютих негод!